Для людей і про людей

ВНЕСОК АКАДЕМІКА МИКОЛИ КАЩЕНКА У СТАНОВЛЕННЯ ВІТЧИЗНЯНОЇ НАУКИ У ДОБУ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНИХ ЗМАГАНЬ 1917-1920 рр.

Початок ХХІ століття ознаменувався в історичній науці помітним розвитком біографічних досліджень. Безумовно, об’єктивне дослідження історії неможливе без аналізу та вивчення життя та діяльності найбільш видатних постатей. Цікавою сторінкою історії є створення Української академії наук. Метою нашого дослідження є аналіз життя та діяльності одного з перших фундаторів УАН академіка Миколи Феофановича Кащенка. Приваблює дивовижна працездатність та любов до практичної діяльності вченого.

КОРОЛЬ ДАНИЛО РОМАНОВИЧ: СПРОБИ ФАЛЬСИФІКАЦІЇ ПОРТРЕТУ

Стаття присвячена розгляду спроб фальсифікації портрету короля Данила Романовича, які почалися ще у XV ст. за невдалої політики ліквідації православної ієрархії у анексованій частині королівства Русі, та тривають далі. Основна увага звернена на наступні головні напрямки такої фальсифікації: вживання епітету «Галицький»; обстоювання тез про постійний конфлікт з «реакційним» галицьким боярством; сильного полководця і слабкого політика; неможливість будівничої діяльності через відсутність ресурсів і, особливо замовчування, заперечення або приниження значення коронації. Автор приходить до висновку, що за всіма цими фальсифікаціями стоять тенденційна упередженість, ідеологічно-політичне наперед задане спрямування та інші чинники, далекі від науки.

БОРОТЬБА ЗА ЗБЕРЕЖЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ДРУГОЇ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ ТА ВИРІШЕННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ВИМОГ (ЛИСТОПАД 1918 – БЕРЕЗЕНЬ 1921 рр.)

У статті на основі аналізу здобутків історіографії та джерельної бази досліджено особливості боротьби за збереження незалежності Польської республіки у 1918–1921 рр. Вивчено погляди Р. Дмовського та Ю. Пілсудського щодо задоволення територіальних вимог на східних територіях. Окреслено еволюцію політики провідних європейських держав щодо територіального розмежування: від підтримки польських претензій до поступового стримування польських територіальних апетитів. З’ясовано, що послідовно польські територіальні інтереси захищала Франція. Особливу увагу приділено процесу дипломатичного та військового протистояння Польщі з радянською Росією у визначенні державних кордонів. Охарактеризовано силове встановлення влади польського уряду на західноукраїнських територіях, проаналізовано особливості військової експансії поляків до білоруських та литовських земель у 1919–1920 рр.

Ті, хто народився в радянський час пам'ятають філософію життя звичайних громадян. Вона полягає в одному дуже простому слові – чекати. Чекай, працюй, не висовуйся і тебе помітять. Чекай і рано чи пізно «держава дасть» тобі житло. Чекай і в кінці життя отримаєш «хорошу пенсію». Чекай, і все зміниться, буде краще. Якщо краще не ставало — значить погано чекав. Ну або вороги постаралися — вискочки, які тебе випередили. Вони — породження зла – не хотіли чекати і щось робили.

На відміну від декларованих цінностей, життєві цінності - цінності людини, реально організують його життя. Людина може вибирати свої цінності, але якщо він їх обрав, вони стають над ним і він їм підпорядковується. Цінності схожі на правила, і те й інше є сукупність приписів, але якщо правила людина іноді хоче обійти, то життєві цінності - це правила, внутрішньо обов'язкові для людини, це те, за чим людина стежить сама і чого змінити не може.

На жаль, важко стверджувати, що саме цінності визначають життя більшості людей. Значення цінностей в житті людей сильно перебільшено, реально керуються цінностями у своєму житті мало хто і рідко коли. Про свої цінності буває приємно поговорити, про втрачені цінності природно попереживати, але жити, кожною дією реалізуючи власні цінності - важко і доступно не багатьом.

Метою даної статті є неупереджений аналіз проблеми участі римо-католицького кліру в ліберальному та революційно-демократичному рухах у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття. Для її дослідження автором опрацьовано й залучено архівні документи та ґрунтовні наукові розвідки, зокрема, монографії Г. Марахова, В. Ревуненкова та О. Платонова.

Репресивні заходи російського самодержавства, застосовані ним до польських патріотів після розгрому польського національно-визвольного повстання 1830-1831 років та низки польських таємних товариств, що діяли наприкінці 30-х років ХІХ століття, не змогли покласти край польському національно-визвольному руху, який репрезентували таємні організації. Впродовж усього XIX століття патріотично налаштовані поляки не припиняли своєї боротьби з царським урядом, у тому числі й на території Правобережної України, хоча й діяти їм доводилося у глибокому підпіллі. Надалі вони готували нове повстання, яке вибухнуло 1863 року. Так, Київське таємне товариство, що виникло наприкінці 50-х років ХІХ століття, намагалося розширити коло своїх членів за рахунок створення нових груп та гуртків у навчальних закладах цивільного і військового відомств, серед ремісників та селян, а також у військових частинах.

Станиславівське воєводство першої половини 1930-х років відзначалося етнічною, культурною, релігійною гетерогенністю, що створювало своєрідний симбіоз, який був прикладом як мирного співіснування етноконфесійних груп, так і суперечностей всередині них з їх подальшою проекцією на інші сфери суспільного буття, що відображало процеси, притаманні для Галичини цього періоду в цілому. Досліджувана проблематика відзначається багатоаспектністю і дозволяє відтворити складну мозаїку релігійного і національного життя краю (включає у себе взаємини між етноконфесійними групами, державою і християнськими релігійними інституціями), а також прослідкувати її місце в історії Україні та взаємообумовленість із сучасними етноконфесійними процесами.

У сімдесятих і восьмидесятих роках XVIII століття наступили корінні зміни в розстановці сил на південно-східному напрямі Речі Посполитої. Триваюча впродовж 1768-1774 років російсько-турецька війна між іншим допровадила до підписання Кючук-Кайнарджийського мирного договору та визнання Османською Портою незалежності Кримського ханства і підпорядкування цариці Катерині ІІ територій між Дніпром і Бугом. Цей мир не задовольняв ні Росію, яка мала значно ширші апетити, ні Туреччину, яка не була задоволена угодою 1774 року. Необхідно мати на увазі, що жодна з європейських держав не визнала наслідки тих домовленостей. Успіхи Катерини ІІ та її подальші плани стосовно Туреччини сприймалися в Лондоні із зростаючим занепокоєнням, однак на противагу аргументу сили російської зброї всякі дискусії стосовно утримання status quo в регіоні були безперспективні [1]. У 1783 році відбулася анексія Росією Криму, що викликало занепокоєння не тільки в Стамбулі, але й в інших європейських столицях.

Південь України є одним з найбільш поліетнічних регіонів України. У південноукраїнському регіоні активно діють національні організації євреїв, болгар, греків, татар та інших національних меншин. Значний інтерес для активістів цих національних рухів Півдня України має представляти досвід їх попередників початку ХХ століття, коли рухи національних меншин переживали бурхливе піднесення у регіоні.

Однією з національних меншин, чиї партії і організації на початку ХХ століття діяли у південноукраїнському регіоні, були поляки. На 1914 р. вони становили 0,8 % (76 тис. чол.) від загальної кількості населення Півдня. У Херсонській губернії, як і в Санкт-Петербурзькій, в кінці ХІХ століття були представлені одна з найчисельніших польських діаспор у Російській імперії.

Це почуття не менш глибоке, ніж любов. І ще загадковіше. Саме воно змушує здавати гроші на АТО, а сльози --- котитися з очей, коли звучить "Ще не вмерла ..." Ми постараємось пролити трішки світла на те, що таке патріотизм.

З чого починається Батьківщина

Минулий рік став особливим для України. Всі, хто зараз живе в нашій країні, ніколи не переживали нічого подібного. І, очевидно, аналізувати і внутрішньо переживати те, що відбувається, будемо до кінця життя (якщо, звичайно, не трапиться нічого ще більш екстраординарного). Рушійною силою Євромайдану став патріотизм. Крики "Слава Україні!", "Жовто-блакитна" гамма в одязі, все більш масовий перехід населення на "українську мову" - зовнішній прояв патріотизму.