В минуле нема вороття

Нещодавно на одному з жіночих форумів проводилося опитування: якби вам надали можливість повернутися в одну (!!!) подію з вашої прожитого життя і змінити її хід, яку б ви обрали? Нерозумно, звичайно, мріяти про нездійсненне, але все ж…

Яких тільки відповідей там не було. Починаючи мало не з дитсадівського віку і по наші дні, люди хотіли щось виправити і внести коригування.

Я теж задумалася. І не змогла відповісти на це, здавалося б, просте питання, тим більше, задане несерйозно, адже машину часу досі не винайдено. За великим рахунком, немає чогось глобального, що хотілося б повернути й переробити. По дрібницях - їх так багато, що вибрати щось одне просто не представляється можливим. Та й чи варто. Адже, навіть сама несуттєва дрібниця може спричинити за собою такі глобальні зміни, які можуть перевернути все подальше життя.

Кожен наш крок, кожен рух, кожне слово - це все ланки одного ланцюга. Зміни лише одне з них, і ланцюжок буде виглядати зовсім інакше. І життя складеться зовсім по-іншому, можливо, зміниться кардинально, і ми вже будемо зовсім не ми, а зовсім інші люди з іншими долями.

Так чи варто втручатися в те, що вже сталося? Те, що підлягає виправленню, то можна зробити і через роки. Те, що неможна, потрібно прийняти як належне і залишити його в минулому, не ворушити його.

Тепер я впевнена, що навіть якщо і вчені винайдуть щось, що дозволить нам подорожувати в часі, у минуле я точно не ногою. Раптом, сама того не відаючи, не спеціально, внесу в нього корективи, і все моє справжнє полетить під укіс.

Краще жити сьогоднішнім і справжнім, намагаючись кожен день, кожну годину проживати так, щоб потім не хотілося щось міняти.