Для людей і про людей

На межі ХІХ – ХХ століть перед лицем розвитку масових демократичних течій та стрімкого зростання українського руху, східно-галицькі консерватори змушені були визнати необхідність змін. «Якщо представники краківської консервативної школи (М. Бобжинський, В. Коритовський) бачили розв’язання проблеми на шляху компромісів з українськими народовцями, то вихідці зі Східної Галичини чи ті, що перебували під впливом східно-галицької шляхти (А. Ґолуховський, Л. Півінський, Альфред Потоцький, Анджей Потоцький), намагалися стримати національний розвиток українців, представляли останніх у Відні антидержавним москвофільським чинником, а на практиці нерідко толерували русофілів».

В польській політичній думці «українське питання» завжди посідало важливе місце з огляду на непросту історію польсько-українських відносин. Свого піднесення це питання серед польської політичної еліти набуло наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., коли відбулося остаточне формування основних польських політичних течій – націоналістичної та соціалістичної.

Саме в цей час, в польській політичній думці формуються дві впливові і популярні політичні доктрини щодо вирішення питання кордонів майбутньої відродженої польської держави – націоналістична («унітарна», «інкорпораційна», «пястовська») і «федералістська» («ягеллонська»).

Україна, на сучасному етапі, продовжує проводити політику на розбудову відносин із численними країнами Європи і світу. Однак, розвиток багатоаспектних взаємин із Росією носить пріоритетний характер. Важливе місце, яке займає Російська Федерація у зовнішній політиці України, її значна роль у підтримці регіональної безпеки та суттєвий вплив на розвиток вітчизняної міжнародної діяльності безумовно робить цей напрям дослідження актуальним. Політичні, економічні, наукові та культурні відносини між Україною і Росією певною мірою можуть бути прикладом добросусідства і партнерства в Європі й у світовій спільноті.

Якщо школярів 1 вересня чекають нові предмети і підручники, то всю країну - відразу кілька нових законів, які суттєво вплинуть на життя українців.

Найважливіша постанова, прийнята Нацбанком, "Про встановлення граничної суми готівкових розрахунків", що складається з двох пунктів, один з яких стосується бізнесу, інший - потенційних покупців квартир і дорогих авто. Бізнесу НБУ обмежив можливість розрахунків між собою налом суму не більше 10 тисяч гривень протягом одного дня; до речі, це обмеження стосується і підприємців, так що ті, хто отримує зарплату, значачись "спрощенцями", тепер у разі перевищення 10-тисячного порогу отримуватимуть її частинами.

Видатний юрист, історик права, що народився 12 травня 1875 року у м. Плонськ, Плоцької, надалі Варшавської губернії. Академік двох академій наук – Всеукраїнської академії наук та Сербської академії наук, визначний організатор вищої юридичної освіти тощо. Постать його за часів Радянського Союзу досить довго була у тіні радянської доктрини розвитку вітчизняної юридичної освіти. Чи не основною причиною такого ставлення до особистості Ф.В. Тарановського можна вважати те, що він був одним з перших академіків ВУАН, створеної за часів гетьмана П. Скоропадського та до того ще й емігрував з України у Сербію. То ж перші публікації щодо життя і діяльності Ф.В. Тарановського з’являються спочатку за кордоном. Інформація про нього подається в енциклопедії Югославії. Чи не вперше ім’я Ф.В. Тарановського в Україні з’являється у 1992 році у монографії, присвяченій розвитку вітчизняної юридичної науки. Низка історіографічних праць, в яких більш детально розглядаються особистість Ф.В. Тарановського, його життєвий шлях та науковий доробок з’являється вже за часів незалежності України у 1990-ті роки. Надалі інтерес до постаті Ф.В. Тарановського посилювався, чому сприяли розробка його наукової спадщини та підготовка історично-наукових видань з історії ряду установ, в яких працював Ф.В. Тарановський. До останніх видань можна віднести історію Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара різних років, біографічний словник професорів вказаного університету, різні за роками видання, присвячені історії Національної академії наук України, юридичну енциклопедію тощо.

Монографія Олександра Середи є підсумком значної та багаторічної наукової роботи з актуальної історичної проблеми. Це ми бачимо за виваженою структурою книги, рівнем осмислення теми, узагальненнями.

Монографія безумовно на часі, передусім це обумовлено тим, що з історією заселення Північного Причорномор’я у XVІІІ – початку ХІХ ст. пов’язані проблеми формування своєрідних традицій і соціокультурного середовища регіону. Внаслідок специфічних історичних і географічних умов (на останні наголошує й автор) ця територія входила у сферу інтересів різних держав, з одного боку; різних етнічних груп – болгар, українців, росіян, молдован, татар, ногайців тощо – з іншого. Усі вони брали активну участь у процесі освоєння даного регіону. Отже, ця територія стала контактною зоною між різними народами, тому науковий інтерес має бути спрямований на вивчення історії формування різних етнічних груп, які брали участь в цьому процесі, заснування населених пунктів та складання історико-географічних областей.

Початок нового етапу розбудови української державності характеризується для українського народу великою кількістю визначних подій, а саме – здобуттям незалежності України. У зв’язку з цим сьогодні особливо гостро постає проблема формування сучасної політичної еліти, що має забезпечити вихід молодої держави на рівень цивілізованих країн світу, стати головним носієм інтелектуального та духовного потенціалу народу, гарантом становлення державності та демократизації суспільства. Це, у свою чергу, вимагає переосмислення і об’єктивного висвітлення історичних подій минулого, творчого застосування досвіду попередніх поколінь та розумного використання позитивного прикладу як однієї з можливих умов подальшого успішного розвитку української держави.

Ось людина! Скільки мільйонів років знадобилося природі, щоб людина досягла даної щаблі еволюції. І якої тривалості еволюція передувала того часу, коли людина стала людиною.

Скільки часу знадобилося духо-монаді, щоб наділити себе в видиму форму хоча б первинної клітини? І де ж кінець еволюції людини? І початок і кінець стикаються з Безмежністю. Так само вічна і матерія, що виявляється у вічній зміні форм свого вираження. Безмежність у всьому, і все є вираз Безмежності в розрізі часу даного моменту; часу, початок і кінець якого неможливо визначити.

Не секрет, що життєвий шлях і наукова творчість вченого залежать не тільки від його працездатності, наполегливості в досягненні мети, здібностей і кваліфікованості, але й від зовнішніх чинників. Вони можуть сприяти діяльності науковця чи, навпаки, створити безліч проблем і перепон. Події, пов’язані з Жовтневим переворотом і громадянською війною стали важливим рубіконом, який подолали далеко не всі «буржуазні спеціалісти». Зачасти причиною цьому були певні перипетії їх біографії. Складний і тернистий шлях від «буржуазного вченого» до представника марксистського напрямку в радянській історико-економічній науці пройшов П.І. Ляшенко. Попри звинуваченнях у прихильності до фашистської ідеології, йому вдалося уникнути репресій 1930-х років. Життя і творчість вченого і досі овіяні легендами та припущеннями, а деякі дослідники припустилися неточностей і помилок.

Власне, мова піде як про загальне призначення історії, так і головні напрямки її розвитку, поняття та завдання сучасної історичної науки.

Коли мені пощастило придбати і прочитати книгу німецького професора Бернгейма у перекладі професора С.Є. Сабаніна «Введение в историческую науку» (Москва, 1908), спало на думку, а що змінилося у підходах, поняттях, принципах історії за минулі понад 100 років? Саме в цьому полягають й актуальність, й новітність проблеми.