Історія війн

Після Другої світової війни багатьом здавалося, що в майбутніх боях воїни-одиначки не будуть грати ніякої ролі. З урахуванням розвитку зброї масового ураження, появи нових типів військової техніки командуваннями всіх армій світу робилася ставка на масштабність майбутніх бойових дій. Генерали готувалися воювати дивізіями і арміями, з швидкими проривами оборони противника. У зв'язку з цим багатьом військовим спеціальностям була показана «червона картка». Так, у збройних силах США в це число потрапила посада снайпера, і вилучена з штатів лінійних підрозділів. Сьогодні в це важко повірити, але так було. Початком відродження снайперського мистецтва став В'єтнам. Саме тут подвиги стрільців вплинули на зміну уявлень армійського начальства про способи та сферу застосування снайперів. Головним рушієм цього процесу можна сміливо назвати майстер-сержанта корпусу морської піхоти Карлоса Хеткока, який став легендою ще за життя, після того як він разом зі своїм напарником, спостерігачем капралом Джоном Бурком, знищив у Долині слонів роту регулярної армії Північного В'єтнаму.

Отриманий в локальних війнах досвід бойового застосування військ ППО залишається маловідомим і практично не використовується у бойовій підготовці частин і з'єднань

Локальні війни і збройні конфлікти кінця XX - початку XXI ст. підтвердили стійку тенденцію зростання ролі і значущості засобів повітряно-космічного нападу (ЗПКН) у вирішенні не тільки великого обсягу бойових завдань, але й у досягненні кінцевих військово-політичних цілей збройного протиборства. Авіація стала одним з основних засобів, здатних завдавати ударів на всю глибину театру військових дій (ТВД) або території протиборчих держав.

Досвід бойового застосування ППО вимагає осмислення. Ми починаємо публікацію серії статей, присвячених локальним війнам і конфліктам, в яких були задіяні засоби ППО радянського виробництва.

Одним з найтриваліших збройних конфліктів XX століття стала війна між США і В'єтнамом. Вона тривала з серпня 1964 по лютий 1973 року. Основними періодами бойових дій між засобами повітряного нападу і ППО прийнято вважати три: липень 1965 - 1968 рр., 1969 - 1971 рр. і 1972 - січень 1973 року. Ця війна підкреслила роль і значення засобів повітряного нападу (ЗПН) для вирішення завдань у сучасних операціях.

1 квітня 1965 року президент Ліндон Джонсон прийняв рішення про використання збройних сил США у В'єтнамі. Протягом наступних шести місяців в Південно-Східну Азію прибули 148 тисяч американських військовослужбовців. Вся група була поділена на 4 частини. Сухопутні війська розмістилися в центральних районах і навколо Сайгона, армія Південного В'єтнаму зосередилася в дельті Меконгу. Частини морської піхоти були зведені в 1-й корпус, дислокований в північних провінціях країни. Саме на їх долю випало щастя відкрити арену великих битв в цій війні. 17 серпня 1965 року підрозділи морської піхоти при підтримці авіації і артилерії почали першу велику військову операцію проти партизанів та військ Народної армії, що отримала назву «Старлайт» («Зоряний промінь»).

Мабуть, ніхто не буде сперечатися з тим, що одним з головних символів війни у В'єтнамі, поряд з автоматом АК-47, став вертоліт UH-1 «Ірокез» ("Iroquois"). Саме ця гвинтокрила машина і її модифікації стали основними засобами пересування, вогневої підтримки і порятунку американських військ. Летючі над рисовими полями ескадрильї вертольотів не раз порівнювали з ескадронами кавалерії, які несуться на повному скаку в атаку. Втім, це співставлення особливо доречно для частин 1-ї кавалерійської дивізії, яким на собі довелося випробувати робочу конячку армії США. У вересні 1965 року перші підрозділи з'єднання прибули в Південно-Східну Азію, щоб перевірити концепцію аеромобільних військ. Через два місяці їм довелося брати участь в одному з найбільш жорстоких і кровопролитних битв в історії локальних конфліктів - боїв долині річки Дранг.

Військові дії на Кіпрі (14 липня - 17 серпня 1974)

Під час відвідин російської експозиції на виставці Defendory-2002 міністром оборони Республіки Кіпр Сократісом Хасікосом було порушено питання про ситуацію навколо російської зенітної ракетної системи С-300ПМУ1, закупленої Кіпром. За його словами, через різко негативну позицію Туреччини вона встановлюється на грецькому острові Крит в обмін на ЗРК "Тор-М1", закуплений раніше Грецією. При цьому було відзначено, що цей сучасний ЗРК малої дальності в змозі забезпечити протиповітряну оборону найважливіших об'єктів невеликої острівної держави, планомірно зміцнює свою обороноздатність протягом майже трьох десятків років.

Невідомий похід радянських моряків в Індонезію

Офіційний, але строго закритий список військових конфліктів, в яких брав участь Радянський Союз, одна з центральних газет роздобула і оприлюднила років десять тому. Так, ми були наддержавою і де тільки не воювали! В Кореї і В'єтнамі, в Конго та Анголі, в затоці Сідра (Лівія - не плутати з Францією і тамтешнім напоєм) і Ормузькій затоці (операція "Буря в пустелі"). А ще Мозамбік, Єгипет і Нікарагуа і так далі. Індонезія (її провінція Західний Іріан, Іріан Джая - по-індонезійськи) у списках не значиться. Західний Іріан - територія, де в 1962 році ледь не почалася третя світова. В тих подіях радянські військовослужбовці брали повномасштабну участь.

Боротьба Африканського національного конгресу з режимом апартеїду в ПАР

1. Сльози Роберта Мугабе, або Операція «Кодак»

2. «Виноградна лоза» в центрі Мапуту

3. Операція «Бінбег», або Останній бій родезійської SAS

4. Апартеїд

Вторгнення США у Гренаду (25.10-30.10.1983)

«Про бідних командос замовте слово...»: американський спецназ на Гренаді

Технічне забезпечення

попередня сторінка

Основна технічна база збройних сил Ірану була створена при шахському режимі американцями та англійцями, а основу кваліфікованого технічного персоналу ремонтних підприємств становили іноземці. Тому з початком бойових дій для іранців виникли великі труднощі, так як співпраця з американцями і англійцями до цього часу було згорнутою, а постачань запасних частин і агрегатів до бойової техніки не здійснювалося вже протягом більше півтора років.

Особливості бойових дій

попередня сторінка

Збройний конфлікт між Іраком і Іраном, всупереч розрахунками іракського керівництва, придбав затяжний характер. Це призвело до повного залучення в бойові дії не тільки регулярних збройних сил сторін, але і їх воєнізованих формувань (народної армії в Іраку, корпусу вартових ісламської революції і повстання в Ірані).

Так, якщо до початку 1981 р. в конфлікті було задіяно 80 і 75% сухопутних військ Іраку та Ірану, то до вересня 1982 року ці цифри становили вже 90-95%.