Жінка

Виявляється, займаючись іміджем, можна вбити відразу двох зайців. І показність фірми посилити, і... характер підлеглих дізнатися.

Ось, наприклад, задумали ви раз і назавжди вирішити питання з уніформою вашого персоналу. І, замислившись, попросили кожного зі своїх підлеглих принести вам на стіл заявки на кольори майбутньої уніформи.

Але справа-то в тому, що на те ви й керівник, щоб бути хитрішим за своїх підлеглих. Звичайно ж, заявки на кольори допоможуть вам визначити їх переваги в одязі, але при більш пильному розгляді розкажуть і дещо інше. Наприклад, деякі подробиці характеру ваших колег. Особливо якщо скористаєтеся для цієї мети тестом пана Люшера. Що ж, - каже пан Люшер, - якщо ваш підлеглий вибрав червоний колір, це свідчить про те, що він, як правило, фізично сильний чоловік, що живе, насамперед, сьогоднішнім днем. Ці люди дуже збудливі, енергійні, велелюбні і заповзятливі. Але зазвичай підприємливість ця не виходить за межі двадцяти чотирьох годин. Вони боляче практичні, без вогника.

Поговоримо про силу слова? Про його велику силу переконання і примусу... А точніше про шахраїв, які, не вдаючись ні до яких інших впливів, як тільки до сили словесного переконання, залишають до слухаючих їм слухачів, іноді в прямому сенсі без штанів.

Протікають ці приголомшливі бесіди зазвичай наступним чином. На вулиці до вас підходять два-три хлопця і зав'язують розмову наступного змісту. Мовляв, ти, звичайно, браток, вибач, але аж надто ти схожий на людину, який побив брата, зґвалтував сестру і т.п. Він (вона) зараз в лікарні і давай з'їздимо на впізнання.

Не знаю, як ви, а я дуже хочу бути успішною. Для мене це важливо, і я докладу до цього всіх зусиль. От тільки мої зусилля для багатьох видаються дивакуватими - я бігаю, як заведена і переробляю за тиждень стільки справ, що сама дивуюся: «Невже у добі 24 години всього?» А іноді в розпал напруженої підготовки проекту я лягаю на диван слухати музику або йду гуляти по улюблених місцях в місті, неспішно поїдаючи морозиво, або годинами балакаю з друзями про все на світі і випиваю літри чаю.

Зрада - це блюдо, яке подають холодним. Це блюдо взагалі нікуди не подають, його ховають в холодильнику під тисячею замків і не підпускають до нього другу половинку. А ще це блюдо буває зіпсованим і від нього можна багато від чого захворіти. Але це вже з іншої статті інформація.

Взагалі, тема зради досить побита, ізмусолена, стерта на порошок і є найбільш часто обговорювана в області взаємин. І тим не менш, пошук відповідей на питання "чому він мене зрадив?", "як же це могло статися, адже все було так добре?" і так далі, не припиняється, а горить з новим запалом в кожному окремо взятому випадку. Виходить, що тема зовсім невдячна і чогось нового відкрити в ній практично не представляється можливим. Але істина, звичайно ж, важливіше, і чоловічий погляд на цю ситуацію, можливо, вам, жінки, дозволить краще розуміти це складне явище - зрада.

Зрада - це зрада, це біль, це надламані долі, зруйновані сім'ї та розбиті надії. Але, так було споконвіку, так є і так буде, тому що по-іншому просто не може бути. Не буває абсолютної вірності і відданості.

Хіба що у релігійних фанатиків, які з молоком матері, вбирають в себе всі підвалини і канони, і вже з дитинства залишаються вірними своїй вірі. Але це швидше виняток, ніж правило.

А змінюють все і завжди. Тільки не поспішайте обурюватися і вигукувати гнівні тиради на мою адресу, намагаючись обілити себе і довести свою непричетність до цього брудного заняття. Не варто мислити настільки вузько, щоб вважати зрадою лише фізичну близькість, що відбувається між двома людьми. Мабуть, це самий широко відомий стереотип зради, але не найпоширеніший фактично. Прочитайте текст до кінця, і ви напевно впізнаєте себе хоча б в одному з варіантів.

Напевно, кожна нормальна людина бажає, що б у нашому житті було суцільне добро і позитив, що б наше життя ніщо не затьмарювало. І не підозрюючи про те, що вступають з нею в протиріччя.

Закони фізики, як не можна краще допоможуть розглянути цю ситуацію на простому досвіді з батарейкою, дротом і лампочкою. Підключіть лампочку до батареї, і ви отримаєте світло. Вимкніть один провід - негатив, і світло згасне. Виходить, що без одного не існує іншого. Такий закон життя і її вічної боротьби добра зі злом, позитиву з негативом.

Відгриміли масляні гуляння, люди наїлися досхочу млинців та іншої смакоти. Настав час Великого посту. Чи знають ті, хто дотримується його, що вони завдають непоправної шкоди своєму здоров'ю. Або вони настільки фанатично дотримуються церковних канонів, що їм наплювати на себе. Сиджу, міркую, і не можу знайти відповіді на свої питання.

Не для кого не секрет, що пости показані тільки абсолютно здоровим людям. Чи є серед нас такі? Навряд чи. Ні в якому разі не можна постити тим, хто страждає захворюваннями шлунково-кишкового тракту, тим, хто хворіє на цукровий діабет, хто страждає від хвороби серця і судин. Тим, хто схильний до фізичних навантажень, так само піст протипоказаний.

Прощена неділя. Так уже повелося на Русі, що в цей день прийнято просити вибачення у всіх, кого свідомо чи мимоволі вам доводилося ображати. І в той же час прощати тих, хто образив вас.

А я от не готова прощати тих, хто каже «вибач» за інерцією, анітрохи не каючись у скоєному. Не готова пробачити тих, хто сьогодні просить вибачення, дотримуючись звичаю, данини моді, та чого завгодно, тільки не вимозі своєї душі і не покликом серця.

Скільки ж у цей день брехні! Скільки фальші! Скільки награності! Смс-ки, розривають телефон, віршики в соціальних мережах. Про яку щирість може йти мова? Що стоїть за цими простими римами? Та нічого! Слова, пусті слова.

Напевно кожен з вас знає, що таке чаша терпіння. Але при цьому ніхто не знає, який її обсяг. На жаль, немає такого числового виразу, яким можна було б записати. І немає такої формули, за якою можна було б вирахувати межу, при якому ця чаша переповнюється. А шкода, таким чином можна було б уникнути безлічі нервових зривів, емоційних сплесків, слізних істерик, впадання в депресію і інших реакцій людської психіки на переповнення цієї горезвісної чаші терпіння.

Є водії, а є їздці. Перші відрізняються чудовим знанням правил дорожнього руху і вміло застосовують їх на практиці. Вони дотримуються етики на дорогах та шанобливо ставляться як до водіїв, так і до пішоходів. Вони цінують життя: і своє, і інших людей. Молодецтво для них не є показником професіоналізму, у них зовсім інші пріоритети. Їздці ж, навпаки, вважають, що чим вище швидкість - тим висококласний шофер. А правила та інші умовності - це лише дрібні прикрі перешкоди, що не дають розвернутися на всю. На пішоходів вони дивляться, як на комах, настирливих і снують туди-сюди, не заслуговують навіть найменшого натяку на повагу. Автомобіль, дорога і вони, їздці - це все, що існує в цьому світі. Все інше - другорядне.