ІЗОЛЬОВАНИЙ ШЛУНОК

Разом зі своїм помічником лікарем Хижиним Павлов довго і наполегливо розробляв новий спосіб операції. Перші спроби були невдалі, але кінець кінцем учений досяг успіху: ізольований шлунок було зроблено так вміло, що збереглися цілими не тільки кровоносні судини, а й нерви.

Досліди на собаках з павловським ізольованим шлунком показали, що шлункові залози не гірше, ніж слинні, реагують на характер їжі, яка потрапляє в шлунок, і відповідно змінюють свою роботу.

Кожний дослід починався з годівлі тварини певною кількістю того чи іншого продукту, наприклад, м’яса, хліба або молока. Порції соку, який виділявся кожні 15 хвилин, вимірювали і переливали в окремі пробірки для дослідження їх травної сили.

Виявилося, що найшвидше припиняється виділення соку після того, як собаці дають молоко. Дуже тривале виділення соку – протягом 10-11 годин – спостерігається після годівлі хлібом.

Але річ не тільки в тривалості виділення соку. Кількість соку, яка виділяється за кожну годину, теж не однакова при годівлі м’ясом, молоком або хлібом. Після того як собака з’їв м’ясо, за перші 2 години виділяється більше соку, ніж за всі інші 5-6 годин. Після годівлі хлібом багато соку виділяється за першу годину, потім виділення соку зменшується приблизно вдвоє і, починаючи з третьої-четвертої години, тримається приблизно на одному рівні. Після годівлі молоком найбільше соку виділяється за другу, третю і четверту годин.

Травна сила соку, інакше кажучи швидкість, з якою він діє на наявні в їжі білки, також неоднакова при годівлі різними харчовими продуктами. Найбільшу травну силу має сік, який виділяється після годівлі хлібом, а найслабше перетравлює сік, що виділяється після годівлі молоком.

«Шлункові залози, - писав Павлов, - працюють з великою точністю, даючи на їжу щоразу стільки соку, скільки треба для даного матеріалу за раз встановленою нормою».