Людина

Ще за стародавніх часів люди вважали кров «носійкою життя» і намагалися використати її чудові властивості для врятування поранених, повернення здоров’я хворим і молодості старим.

У письмових пам’ятках стародавніх єгиптян, у працях грецького вченого і філософа Піфагора, у творах Гомера і Овідія (грецький і римський поети) описуються спроби використати кров для лікування. Але в ті часи, так само як і в середні віки, лікарі не знали законів кровообігу і тому використовували кров тільки як «цілющий напій»: хворим давали пити кров тварин або здорових людей. Звичайно, особливого успіху від такого «лікування» не було. Ідея про вливання крові в кровоносні судини – вени або артерії – народилася тільки в ХVII ст. після відкриття Гарвеєм законів кровообігу.

Червоний кістковий мозок – це величезна «фабрика» крові. Протягом усього життя людини день у день постачає він у кров свіжі кров’яні клітини. Масштаби його роботи грандіозні навіть і в нормальних умовах. А бувають такі умови, які вимагають посиленої роботи кісткового мозку.

Ось кілька прикладів. Людина піднялася на високу гору. В розрідженому повітрі кисню менше, і тому він переходить у кров в недостатній кількості. Кістковий мозок приходить у цих випадках на допомогу: він збільшує число еритроцитів, що надходять у кров. Поранений втратив багато крові; що відбувається в кістковому мозку? Мобілізуються мільярди спеціальних клітин – і через кілька тижнів число еритроцитів в крові відновлюється. В організм людини потрапили мікроби, що викликають тяжку хворобу, скажімо, запалення легень. Кістковий мозок негайно посилює утворення і надходження в кров лейкоцитів – вони допомагають організмові подолати шкідливі бактерії.

I. ПРО ЛЮДИНУ

1. Людина – перетворювач світу

2. Людина – продукт розвитку природи і суспільства

3. Нагромаджене поколіннями

4. Естафета людства

5. Біологія, Історія, Психологія

6. Розвиток прискорюється

II. ПОХОДЖЕННЯ ЛЮДИНИ

1. Вищі мавпи і наші предки із світу тварин

В наші дні найстаранніше дослідження крові просте і доступне. В будь-якій лабораторії за кілька хвилин можна дістати точні дані про вміст гемоглобіну в крові людини, про кількість еритроцитів і лейкоцитів в 1 мм3 її. Для цього застосовують найпростіші прилади: гемометр, мікроскоп і так звані лічильні камери.

Але найцінніші дані дістають при вивченні під мікроскопом забарвленого мазка крові. Дивовижна картина відкривається оку: в забарвленому мазку крові, взятої у здорової людини, можна побачити велику кількість округлих мідно-червоних тілець з невеликим проясненням посередині – це еритроцити. Серед них то по одному, то купками розкидані тромбоцити і поодинокі лейкоцити. Лейкоцити мають складну будову. Протоплазма лейкоцитів у здорових людей звичайно рожева, а зернистість в одних клітинах червона, в других фіолетова, в третіх – темно-синя, а в деяких її нема зовсім. Різноманітне забарвлення дає можливість розрізняти лейкоцити між собою і робити висновок про нормальний чи змінений склад крові. Ще сто років тому лікарі, не знаючи забарвлення крові, не вміли розбиратися в усій різноманітності її клітин. Тоді такі спроби вважалися марними.

Розглядаючи під мікроскопом забарвлений мазок (крапля крові, розмазана по склу) крові людини, можна побачити, що, крім еритроцитів і лейкоцитів, в ній є подекуди поодинокі, подекуди зібрані в купки дрібні утвори (діаметром 2-3мк.), густо заповнені червонувато-фіолетовою зернистістю. Це третій формений елемент крові – кров’яні пластинки, або тромбоцити. В 1 мм3 крові здорової людини міститься 150-350 тис. тромбоцитів. Вони активні учасники процесу зсідання крові, тобто утворення згустку, що закупорює отвір в ушкодженій кровоносній судині. Якби при пораненні кровоносних судин кров не зсідалася і утворений згусток не закупорював отвору, то будь-яка рана або глибокий укол загрожували б людині смертельною кровотечею. Так і буває при деяких рідкісних захворюваннях, зв’язаних з порушенням зсідання крові. Проте у здорової людини цього ніколи не буває, і ось чому.

Розглядаючи під мікроскопом кров людини або тварини, ви побачите серед великої кількості без’ядерних клітин еритроцитів незначне число клітин з ядрами. Вони більші від еритроцитів і в незабарвленому препараті крові прозорі – білі. Їх і називають білокрівцями, або лейкоцитами.

В 1 мм3 крові здорової людини міститься від 6 до 8 тис. лейкоцитів. Кількість їх нестала. Навіть у здорової людини вона може змінюватися протягом доби залежно від приймання їжі і фізичного навантаження. При різних хворобах кількість лейкоцитів дуже змінюється.

Що ж таке гемоглобін?

Гемоглобін – це сполука складного білка – глобіну з особливим барвником, що містить залізо, - гемом. У 100г. крові людини міститься в середньому 16,7г гемоглобіну (цю кількість умовно вважають за 100 одиниць). Гемоглобін забезпечує організм киснем. Вміст еритроцитів і гемоглобіну в крові залежить від вмісту кисню в навколишньому повітрі: при зменшенні кількості кисню збільшується кількість еритроцитів і гемоглобіну. Так, при підйомі на великі висоти, де повітря розріджене і містить мало кисню, кількість еритроцитів і гемоглобіну збільшується.

Що ж являють собою клітини крові, або, як їх називають, формені елементи крові? Це червонокрівці – еритроцити, білокрівці – лейкоцити і кров’яні пластинки – тромбоцити.

Основну масу формених елементів крові становлять еритроцити. Вони виконують дуже важливу функцію крові – переносять кисень. Це найдрібніші, видимі тільки під мікроскопом кульки, сплющені посередині у формі двовгнутого диска. Вони нагадують найтоншу губку, всі пори якої заповнені особливою речовиною – гемоглобіном, що легко захоплює і так само легко віддає кисень та вуглекислоту. Еритроцити містять 60% води і 40% сухого залишку. 90% цього сухого залишку припадає на гемоглобін, інші 10% складаються з білків, цукру, солей та інших різноманітних речовин, що містяться в плазмі крові. Діаметр еритроцита – 7-8мк. (мікрон становить 0,001мм), товщина – близько 2мк.

Ще з давніх-давен люди зрозуміли, яке важливе значення для організму має кров. Вони не знали ні законів її руху, ні складу, але не раз спостерігали, що поранена тварина або людина, яка втратила багато крові, помирала. Життя покидало її разом з кров’ю, що витікала з організму. Ці спостереження наштовхнули людей на думку, що саме в крові міститься життєва сила.

Багато століть справжнє значення крові для організму, її склад, закони, за якими відбувається кровообіг, лишалися загадкою. Вивчати процес кровообігу вчені почали з давніх часів. Але їм доводилося приховувати свої дослідження, бо за сміливі спроби розкрити таємниці природи всемогутня в ті часи церква жорстоко карала. Багато видатних вчених було ув’язнено в тюрми і спалено на вогнищах. Але ось минуло похмуре середньовіччя. Настала епоха Відродження, яка визволила науку від церковного гніту. XVII століття дало людству два визначні відкриття: англієць Уїльям Гарвей (1578-1657) відкрив закони кровообігу, а голландець Антоні ван Левенгук (1632-1729) створив мікроскоп, що дав можливість вивчати будову всіх тварин людського організму і клітинний склад найчудовішої тканини – крові. В цей час і виникла наука про кров – гематологія.

Наука не спинилася на досягнутому. Вчені експериментували далі і збагатили вітамінологію новими даними. Видатні вітамінологи встановили, що вітаміни необхідні не тільки для запобігання і лікування авітамінозі, але й для кращого засвоєння організмом харчових речовин, для росту та відновлення клітин і тканин організму.

Дослідження показали, що особливо важливими є вітаміни для здоров’я дітей. Регулярно приймаючи з їжею вітаміни, діти добре розвиваються фізично і розумово, краще вчаться, менше втомлюються, дуже охоче займаються спортом, спокійніше сплять і краще відпочивають.