Для людей і про людей

Результатом переговорів глав зовнішньополітичних відомств України, Росії, США і Євросоюзу стало подив і розчарування. В оприлюдненому документі ніяк не згадуються ні анексований Крим, ні російська агресія.

Зміст підсумкового документа, заяви сторін та деякі нюанси проведення зустрічі не вселяють оптимізму - резюмував благодійний фонд "Майдан закордонних справ", заснований дипломатами в січні цього року і очолюваний Богданом Яременком в чині надзвичайного і повноважного посланника першого класу. У Facebook він розкритикував женевську угоду, фінальний текст якого ми наводимо нижче. З цим дипломатом складно не погодитися; також не складно назвати зайняту Заходом позицію більш ніж помірною, якщо не угодовською, щодо Росії - учасниці переговорів, на яку українська влада покладає відповідальність за ту саму ескалацію напруженості, яка стала предметом розгляду на зустрічі.

Сподіваюся, війни не буде, інакше матерям по обидва боки українсько-російського кордону будуть надсилати цинкові труни, як колись з Афганістану, сказав знаменитий російський письменник Володимир Войнович.

- Чому я підписав антивоєнне звернення російської інтелігенції? Найстрашніше для мене - уславитися негідником. Втратити добре ім'я я боюся куди більше, ніж будь-яких гонінь та утисків з боку влади, тому і в радянський час дещо собі дозволяв і потім від страху не трусився...

У 2013 році Росія вперше за 10 років витратила на армію більший відсоток ВВП, ніж США. Арсенали наростили близькосхідні держави, а також Китай та африканські країни. Серед західних країн зворотна тенденція - оборонні витрати США і країн Європи знизилися, пише оглядач The Guardian.

Світові військові витрати в 2013 році знизилися на 1,9% і склали $1,75 трильйона

Західні країни, в тому числі Великобританія і США, скоротили свої військові бюджети, але Росія в минулому році збільшила витрати на озброєння на 4,8% - майже до $88 млрд, вперше з 2003 року витративши на оборонну сферу більшу частину свого ВВП, ніж США, повідомляє Стокгольмський міжнародний інститут дослідження проблем світу (Sipri).

«НЕВЖЕ ЇМ НЕ ВИДНО, ЩО ВСІ ЦІ КІСЕЛЬОВИ - НЕ ЖУРНАЛІСТИ, А ПОКИДЬКИ БЕЗ ЧЕСТІ І СОВІСТІ? Я ТАКИХ НАЗИВАЮ ШМАТКАМИ М'ЯСА НА ДВОХ НОГАХ»

- Не здивую, якщо скажу, що не можу ні про що думати, крім ситуації в країні, - каже Іван Ярославович. - Людство ще не придумало слова, щоб охарактеризувати мою реакцію на дії російської влади. Є такі слова, як «любов», «співчуття», «жалість», а є слово «ненависть», і не треба його боятися, тому що патріотизм - це ненависть до ворогів.

Глава зовнішньополітичного відомства могутньої країни Євросоюзу впевнений, що єдиний спосіб вирішити кризу у відносинах України і Росії - це переговори за участю ЄС і США. Журналісти швейцарського видання Neue Zürcher Zeitung взяли інтерв'ю у міністра закордонних справ Німеччини Франка-Вальтера Штайнмайера.

Опубліковане в Neue Zürcher Zeitung інтерв'ю тривожно названо Die Gefahr einer Spaltung Europas ist real Neue: "Загроза розколу Європи - реальна". Розмова з досвідченим політиком, який у 2007-2009 роках був віце-канцлером ФРН і який у минулому році вдруге обійняв посаду глави Міністерства закордонних справ Німеччини, був цілком присвячений відносин у трикутнику Україна-Росія-ЄС.

Один з трьох лідерів, який підписав в Беловезькій пущі історичну угоду, яка похоронила Радянський Союз, екс-голова Верховної Ради Білорусі Станіслав Шушкевич поділився своїми переживаннями про долю України.

Тільки Росія в сучасному світі на криваві дії здатна - більше ніхто

- Моє серце за Україну не просто болить - абсолютно натурально щемить і ниє, - розповідає Станіслав Шушкевич, - тому що ваша країна опинилася в жахливому становищі, в театрі абсурду, де їй відведена жахлива роль. Не знаю, звідки в нашому великому східному "старшому братові", вірніше, в поводирі цієї країни стільки дикості, нахабства і цинізму. Це ж треба створити таке - влізти на чужу територію, абсолютно бандитськими методами діяти там, та ще й умови якісь диктувати, як Україні жити потрібно: нечувана, нелюдська зухвалість! Того, що робить Путін, ні один нормальний, гідний політик собі ніколи не дозволив би, і не дарма його Адольфом Путлером називають: надто вже багато спільного - стільки, що не помітити не можна...

Зраджувати один одного анафемі регіони країни почали далеко не вчора, але припиняти це треба прямо сьогодні - інакше громадянська сварка, враховуючи ситуацію і наявність зацікавлених у ній, переросте в щось більше і набагато більш страшне.

Почну з поезії. Згадаймо, як кричалка "Спасибі жителям Донбасу за президента-підараса" (sic! з пісні слів не викинеш) завоювала популярність і перетворилася в мем. У силлабо-тонічної традиції російського віршування (а розглянута подяка винесена російською мовою) розмір даного вірша, найбільше підходить під анапест, додає складу розсудливості - проте суть не в цьому.

Як зробити союзниками громадян країни, яка ввела свої окупаційні підрозділи на нашу територію? Кремль, гроші, Путін, Крим, Кавказ - опорні пункти контрпропаганди, якими треба вміти користуватися.

Кремль згодував своїй пропагандистській машині мільярди доларів. Ми звикли вважати її обличчям Дмитра Кисельова, проте він всього лише один з гвинтиків - дуже талановитий, і тому помітний - тієї великої медійної системи, яку збудував Володимир Путін за роки свого правління.

Дослідження радянської номенклатури як своєрідного соціального феномена за останнє десятиліття набуло динамічного розвитку та окреслило цілий ряд проблем, у тому числі й історичних, які раніше не потрапляли у поле зору вчених. А введення до наукового обігу нових матеріалів, які сьогодні стали доступними для дослідників, документальних джерел, а також трансформація концептуальних підходів щодо їх вивчення, зумовили переоцінку цілої низки історичних явищ і подій.

Важливість для України латиноамериканського вектору зовнішньої політики зумовлює актуальність дослідження зв’язків етнічних українських земель з країнами даного регіону у різні історичні періоди. Аргентина як країна з чисельною українською діаспорою займає чільне місце серед партнерів нашої держави в латиноамериканському регіоні. У своєму розвитку українсько-аргентинські зв’язки пройшли декілька етапів, їх становлення відбувалось за різних зовнішніх та внутрішніх умов, на їх формування відчутно впливали різні державні утворення, до складу яких входили етнічні українські землі. На нашу думку, міжвоєнний період, за якого більшість українських земель входила до складу УСРР, а з 30 січня 1937 р. – до УРСР, заслуговує особливої уваги, оскільки відсутність офіційних контактів між СРСР (й УСРР) та Аргентиною не заважала розвитку торговельно-економічних, міграційних та інших зв’язків, у тому числі й взаємин між Комуністичною партією Аргентини та ВКП(б) і КП(б)У в рамках Комінтерну та Міжнародної організації допомоги революції.