Людина

Це було давно, близько двохсот років тому. На площі одного шотландського міста розташувався бродячий цирк. За ніч було споруджено балаган, і вже зранку натовп цікавих обступив товсту, дивно одягнену людину, яка стояла на помості. Розмахуючи капелюхом з довгим пером, вона закликала народ на виставу.

В цей час місцевий лікар Стівенс, повертаючись від хворого, проходив через площу. До його слуху долинули слова товстуна:

- ненаситний поглинач! Їсть усе, що трапиться. Коли нема хліба, годуємо його камінням. На вимогу публіки все проковтнуте викидає назад.

Будову органів травлення було вивчено порівняно давно. Проте спроби з’ясувати, як відбувається їх робота, довго були безуспішними.

Колись, понад 2 тисячі років тому, грецький лікар Гіппократ твердив, що їжу перетравлює «шлунковий жар». Пізніше римський лікар Гален описав у своїх книгах, як перетравлена їжа йде в печінку і там чудесним способом перетворюється в кров. Середньовічні алхіміки виявили, що шлунок своїм зовнішнім виглядом схожий на реторту, якою вони користувались для перегонки рідини.

Травний тракт – це шлях, по якому проходить їжа, яка в свою чергу потрапила в рот. У людини він досягає приблизно 6-8м в довжину. З рота їжа потрапляє в стравохід, а звідти в шлунок – найширшу частину травного тракту людини. Шлунковий сік містить фермент, що діє на білки.

В стінках шлунка лежать шарами м’язові волокна, які можуть скорочуватися і розслаблятися. При скороченні волокон стінки шлунка спадаються і його об’єм різко зменшується. Чим більше їжі потрапляє в шлунок, тим дужче розтягуються м’язові волокна в його стінках. У здорової дорослої людини шлунок, розтягуючись, може вмістити 2-3л.їжі.

Для перетравлення поживних речовин потрібні соки: вони виробляються в травних залозах. Такі залози містяться в різних ділянках органів травлення. Біля порожнини рота розміщені три пари великих слинних залоз, а в порожнині живота, позаду шлунка, міститься підшлункова залоза. Від кожної ділянки цих залоз відходять тонкі трубочки. Вони з’єднуються одна з одною і, кінець кінцем, утворюють широку трубку, по якій сік витікає з залози.

Дрібні травні залози, що мають вигляд трубочки або мішечка, містяться в стінці шлунка і кишки.

Їжа насамперед потрапляє в рот. Тут починається її початкова переробка.

В порожнині рота їжа змочується слиною і подрібнюється зубами. Добре пережована їжа швидше і краще перетравлюється.

У дорослої людини 32 зуби. Передні зуби (різці) служать головним чином для відкушування. За різцями містяться ікла. Ними людина розкушує їжу і подрібнює її. Задні зуби – малі і великі кутні – сприяють ще більшому подрібненню їжі та її перетиранню.

У віці від 6 місяців до 2 років у дитини прорізуються 20 тимчасових, або молочних, зубів: різці, ікла і малі кутні. Перші постійні зуби – великі кутні – звичайно прорізуються в 6-8 років. В цьому ж віці починається зміна зубів. Молочні поступово випадають, замість них з’являються постійні. До 12-14 років зміна зубів закінчується. До цього ж часу виростають другі великі кутні. Задні кутні зуби у верхній і нижній щелепах, по одному з кожного боку (вони називаються зубами мудрості), з’являються звичайно після 18 років, а нерідко в 25-30 років.

Білки, жири і вуглеводи їжі потребують попередньої переробки, бо їх молекули дуже великі і не можуть пройти крізь стінку кишки в кров. Щоб відбулося всмоктування, вони мають бути перетравлені, тобто розщеплені на простіші речовини, молекули яких значно дрібніші і можуть розчинятися у воді.

Білки містяться в м’ясі, рибі, яйцях, хлібі, крупах, молоці і в невеликій кількості майже у всіх інших продуктах. Їх частинки особливо великі. Поступово розщеплюючись, білки перетворюються в порівняно дрібні частинки – амінокислоти, що складаються з одного або кількох десятків атомів. Амінокислоти – це немовби цеглинки, з яких і побудована частинка білка. До складу кожного білка входить кілька (до двох десятків) таких цеглинок. Амінокислоти неоднакові, відрізняються одна від одної і мають свої особливості.

Життя людини, як і всякої живої істоти, пов’язане з безперервною затратою енергії, яка потрібна для роботи всіх органів. Енергія ніколи не виникає із нічого і не зникає безслідно, відбувається лише перетворення одного виду енергії в інший. Звідки ж організм дістає потрібну йому енергію?

Велика кількість прихованої хімічної енергії міститься в органічних речовинах, які входять до складу організму.

Органічні речовини частково руйнуються,розпадаються і перетворюються в простіші. При розпаді органічних речовин хімічна енергія звільняється і переходить головним чином в енергію руху і теплову.

Як же відбувається процес зародкового розвитку у ссавців і людини? Ембріон розвивається в матці – органі, який міститься в порожнині тіла жіночого організму, безпосередньо поблизу яєчників, де розвиваються яйцеві клітини.

У наших предків – плазунів – матки нема. Яйцеві клітини ростуть і розвиваються у них так само, як і у птахів, - в яєчниках, набуваючи вигляду великих кульок. Ці кульки, гігантські яйцеві клітини, проходячи по яйцепроводах, вкриваються оболонками: білком і шкаралупою. Птахи, потомки плазунів, зберегли цей спосіб розвитку. Але перехід від плазунів до ссавців супроводився виникненням внутрішньоутробного розвитку.

Минуло лише три дні від початку розвитку, але якщо в цей час розбити шкаралупу насидженого яйця, то на світлому полі розрідженого жовтка вже видно зародок. Він схожий на черв’ячка з великою круглою головою і з серцем. Серце то наповнюється кров’ю, то скорочується і витискує її в розміщену на жовтку сітку судин. Ще один день розвитку – ы черв’ячок починає набирати вигляду чотириногої тварини. На його тілі з’являються дві пари виростів – це зачатки ніг і крил, на голові виникають кулясті вирости зачатків очей, формується рот. Ще кілька днів – і зародок починає нагадувати курча: ротова частина голови подовжується і утворюється дзьоб, на тілі і крилах з’являються зачатки пір’я, подовжуються ноги, розвиваються чотирипалі лапки. Тепер просте перетворилося вже в таке складне, що від початкового вигляду зародка – зародкового диска – нічого не залишилося.

У зародковій плямі справді немає ніяких органів або навіть їх зачатків. Це грудочка клітин. Але як тільки яйце полежить під квочкою або в інкубаторі кілька годин, у зародковій плямі виникають зачатки майбутньої шкіри і майбутнього кишечника зародка, або, як їх називають учені, зародкові листки.

Зародкові листки курячого зародка овальної, майже круглої форми і нагадують два млинці, що лежать один на одному на поверхні жовтка.

Поділ клітин триває, зародкова пляма стає схожою на монету, - вчені називають її зародковим диском. Вона весь час збільшується і стає спочатку завбільшки з десятикопієчну, потім з двадцятип’ятикопієчну, і нарешті, з п’ятидесятикопієчну монету. Нижній зародковий листок – це орган живлення зародка, нібито шлунок і кишечник зародкового диска. Його називають ентодермою – внутрішньою шкірою. Звідси виділяються травні соки, що діють на жовток так само, як шлунковий сік на їжу, що потрапляє в шлунок. З нижнього зародкового листка формується вся внутрішня оболонка кишечника і травні залози.